Пасхальний етюд

Автор: Лідія Меланіч

Розставили тугі сітки,
Роздерли ніжну душу в шмаття…
А нам Отець віддав віки,
А ми – схрестили розіп’яття.

Шалений біль пече-горить,
На сонці спалений пустельнім…
Так, мав Ти невеличний вид,
Бо коронований був терням.

Юрба, безмірно гомінка,
Тебе кляла під небесами.
Життя тримаючи в руках,
Ти вибрав смерті білий саван,

Щоб ранок Пасхи освітить
Тим, хто стежки свої верстає,
І дать надію вічно жить
У Богом вибраному краї.

Червоні впали крашанки
На долі, латано-картаті…
Отець віддав Тобі віки,
А я — прогрішшя розіп’яті.
Добавить комментарий к стихотворению "Пасхальний етюд":

Обязательные поля помечены *