Пасха

Автор: Лідія Меланіч

Пилат на троні, названім гаввата —
Питав людей: «Ісуса відпустить?»
А унизу кричали: «Страта! Страта!
Він має буть розп’ятий на Хресті!»

«Та ж скоро Пасха. Схаменіться, люди,
Варавва — злодій. Цей же — без вини...»
І знов летіли крики звідусюди:
«Не Цар Він нам. Розпни Його! Розпни!»

А потім насміхалися, плювали —
Він брав на Себе всі людські жалі…
Вони не розуміли чи й не знали,
Що розпинали Бога на землі.

Сміялись фарисеї, «добрі й чесні».
Ридали учні, з ними день ридав…
«Не плачте! Не ридайте! Я воскресну,
як нещодавно вам заповідав!»

І Він воскрес, і сотворилось чудо,
І Він пішов, і в славі Батька сів.
І Він живий, і наші душі судить.
Щоб ми жили отак, як Він велів.

Ісус воскрес! Тріпоче серце в грудях.
Ісус воскрес! Живий зійшов з хреста!
Ісус воскрес! І Пасха знаком буде,
Що тільки в Бозі — щастя повнота.
Добавить комментарий к стихотворению "Пасха":

Обязательные поля помечены *