Відродження

Автор: Лідія Меланіч

Відродження, пробудження від сну —
Нестримний поклик серця серед ночі,
Весела пісня, що зове весну?
Наповнені сльозами згаслі очі?

І здійнято обличчя до небес,
Над головою вверх піднято руки…
Господь Великий — з мертвих Він воскрес,
Переборовши смерть, пройшовши муки.

Це світло після темряви. Це грім
В ясному небі у прозору днину,
Це голос, що гукає в Божий дім
Заблудлу душу грішної людини.

Народження. Удруге за життя.
Щось неймовірне, дивне і космічне:
Молитва грішника в пориві каяття
І віра у можливість жити вічно…
Добавить комментарий к стихотворению "Відродження":

Обязательные поля помечены *